День метро

      Перша в світі „підземка” була запущена в Лондоні 10 січня 1863 року і майже три десятиріччя обслуговувалась паровиками, які, між іншим, ще довго не бажали поступатися місцем „електричним братам”. Вітка була побудована компанією "Metropolitan Railway" (звідси і назва метрополітен), її довжина була 3,6 км.
      Лондонське метро тоді мало одну гілку понад п’ять з половиною кілометрів завдовжки. Підземка було такою дивиною, що люди купували квитки лише для того, щоб прокататися небувалим видом транспорту.
      Чимало лондонців зараз скаржаться, що їхнє метро надто шумне й тісне. Особливо на найстаріших лініях вік мережі дається взнаки. Але 150 років тому така подорож була напевне ще шумніша, бо вагони тягнув паровоз.

Для освітлення використовували полум’я газових ліхтарів, а сам газ містився у спеціальних ємностях на дахах вагонів.
      Електрифікація лондонської підземки відбувалася вже на початку двадцятого сторіччя.
      Тепер лондонське метро має 11 ліній і обслуговує 270 станцій.
      Є кілька старовинних станцій, які виведені з експлуатації, але їх використовують, наприклад, для зйомок кіно. В одному з кінофільмів за книгами Клайва Люїса «Хроніки Нарнії» герої потрапляють у казковий світ зі станції метро «Стренд».
     

Метро у Токіо

      У 1914 році японський підприємець Норіцугу Хаякава (Noritsugu Hayakawa) побував у Лондоні і проїхавшись у тамтешньому метро, а потім, познайомившись із зручними вагонами підземки в Глазго, вирішив побудувати таке ж в Токіо. Однак, будівництво затрималося через Першу світову війну, в яку Японія вступила на боці Антанти.

      У 1920 році Хаякава засновує компанію «Токіо Тіка-тецудо» («Токійська підземна залізниця»), і, нарешті, 30 грудня 1927 року для відвідувачів була відкрила перша лінія метро між столичними станціями «Асакуса» і «Уено». Лінія мала протяжність всього 2,2 кілометра, однак в перший час користувалася величезною популярністю. Щоб провести п'ять хвилин під землею, японці по 2 години вистоювали в черзі!
      У квітні 2004 року була заснована акціонерна компанія «Токіо Метро» («Токійське метро»), більше половини акцій якої належать Міністру фінансів Японії , а решта — муніципалітету Токіо. Сьогодні компанія обслуговує 9 функціонуючих ліній метро загальною протяжністю приблизно 195 кілометрів.
      Метрополітен у Токіо гармонійно інтегрований у загальну транспортну мережу столиці. У межах однієї станції, перейшовши на іншу платформу, можна пересісти на міську електричку або ж на поїзд далекого прямування.
      Крім того, переходячи з однієї станції на іншу, можна відвідати закусочні, кафе, міні-маркети, магазинчики дрібниць.
      Цікаво відзначити, що декор станцій токійській підземки дуже скромний, навіть, швидше, — непоказний. Це може говорити тільки про одне — метро розглядається японцями виключно як зручний засіб пересування, але не як об'єкт екскурсій іноземних туристів.
      Через зростаючу кількість пасажирів будівництво метро в Токіо триває, незважаючи на складні геологічні умови регіону і, насамперед, високу сейсмічність. Джерело: Альманах визначних подій

Ленінградське метро

     Ще в кінці 19 століття в столиці Російської імперії всерйоз обговорювали перспективи будівництва підземної залізниці. Про плани Петербурзького метро шумно сперечалися газети, визначні інженери обговорювали переваги і недоліки проектів. Всього відомо про десяток дореволюційних проектів. Але для будівництва тоді не вистачало коштів.
      Знову питання про проектування підземного метрополітену було поставлене у 1938 році за ініціативою Голови виконкому ленінградської міської ради О.М. Косигіна. Робота пішла. До квітня 1941 року були закладені всі 34 шахтних стовбури.
      На час війни всі роботи з будівництва Ленінградського метрополітену були відкладені і відновилися лише 3 вересня 1947 року. 7 жовтня 1955 був обкатний перший електропоїзд. 5 листопада 1955 був підписаний акт про здачу в експлуатацію першої черги ленінградського метрополітену.
      Так, через десять років після закінчення війни, Ленінград отримав підземний транспорт, оформлений в стилі сталінської архітектури. Урочисте відкриття відбулося 15 листопада. У загальній складності урядовими нагородами було нагороджено 1023 учасника будівництва першої черги метрополітену.
      Відео: Історія Петербурзького метро

19 липня у Парижі відкрилося метро

19 липня - день відкриття метро у Парижі.       Паризький метрополітен — один з найстаріших у світі. У Західній Європі найстарішим вважається лондонське метро.
      Перші лінії паризького метрополітену прокладалися строго під проїжджою частиною вулиць; відхилення від осі вулиць загрожувало потраплянням в підвали і погреби будинків. Деякі станції мають викривлену платформу за недостатньої ширини вулиць. З цієї ж причини бічні платформи на деяких станціях не знаходяться точно одне проти одного.
      Паризьке метро було відкрито 19 липня 1900 року до Всесвітньої виставки. Квиток на першій гілці «Венсенський замок — Порт-Майо» коштував 15 сантимів старими франками для другого класу і 25 сантимів для першого. Більшість ліній метро у центрі було побудовано до 1920 року.

      Особливостями паризького метрополітену є невеликі проміжки між станціями, велика щільність мережі метрополітену в центрі міста і оформлення перших станцій в стилі модерн дизайнером Ектором Гімаром.
      Метро в Парижі — найнадійніший вид міського транспорту, оскільки вуличні пробки його не стосуються. Густа мережа станцій метро покриває всю територію Парижа, а деякі лінії простяглися до віддалених передмість.

      Метрополітен має 14 пронумерованих «великих» ліній, плюс 2 короткі (3-біс і 7-біс) — колишні відгалуження 3 -ї і 7-ї ліній.
      Нині Паризьке метро має 300 станцій у тому числі 62 пересадочні), довжина його мережі сягає 214 кілометрів. Практично всі лінії підземні, надземних станцій тільки 21. Близько 4.5 мільйонів людей щодня їздять у паризькому метрополітені.