Око людини

    Зазвичай людина кліпає в середньому 25 разів за хвилину і кожен раз очі залишаються закритими дві десяті долі секунди.
    Якщо водій впродовж десяти годин веде машину зі швидкістю 40 кілометрів за годину, то приблизно 33км він сидить за кермом із закритими очима.
    Завдяки швидким рухам вій кліпання не погіршує зір, воно приноить лише користь, так як захищає відкриту частину очного яблука від висихання і допомагає захистити його від смітинок і пилюки.

Око людини

Чи знаєте Ви, що...

    Якщо сфотографувати на кіноплівку все те, що бачить людина протягом лише одного дня, то на це знадобилося б понад 19 км фотоплівки.

    Чутливість сітківки ока при зміні від яскравого світла до темноти на протязі 20 хвилин зростає майже у 130 тисяч разів.

Всесвітній день шоколаду

     11 липня — свято всіх ласунів — Всесвітній день шоколаду. 
     Це свято вигадали французи ще в 1995 році, а зараз їх ініціативу щодо святкування Всесвітнього дня шоколаду підтримують любителі цих ласощів у багатьох країнах світу.
     Всесвітній день шоколаду складно назвати «шкідливим» для фігури, адже останні дані досліджень, опублікованих вченими, вказують на те, що такий продукт, як шоколад, виключно корисний для організму людини. Здавна відомо, що ця «їжа богів» — так називали шоколад ацтеки — є найсильнішим антидепресантом. Отже, Всесвітній день шоколаду — це ще й день позитиву, веселощів і солодкого життя.
      Відзначають Всесвітній день шоколаду, звичайно ж, поїдаючи незлічену кількість шоколаду. Сьогодні ці ласощі можна зустріти в найрізноманітніших видах: як плитки, цукерки, сувеніри та навіть фонтани. А в місті Покрові можна зустріти навіть пам'ятник шоколаду, який було відкрито 1 липня 2009 року. На жаль, сам постамент виготовлений не з шоколаду.
      В Україні свято шоколаду відзначає мало хто. Але поступово це «смачне» свято знаходить своїх прихильників в кожній країні.

 Відео: Всесвітній день шоколаду

Відео: Історія шоколаду

Микола Миколайович Бенардос

    Микола Миколайович Бенардос народився 8 липня 1842 року в Херсонській губернії, в сім'ї з багатими військовими традиціями. Вже в дитинстві майбутній винахідник виявляв величезний інтерес до різних ремесел, чому дуже сприяв той факт, що в його батька було кілька невеликих майстерень. Його улюбленими заняттями були слюсарну і ковальську справу.
    У 1862 році за наполяганням батька Микола вступив на медичний факультет Київського університету. Його перший винахід — зубна пломба — припадає на студентські роки. Пломба була зі срібла. Першим пацієнтом Бенардоса був денщик, якого він позбавив від зубного болю за допомогою срібної пломби.
    Чотири роки опісля він перевівся до Петровської землеробської і лісову академію в Москві по відділу сільськогосподарських наук. За час навчання він винайшов і випробував безліч пристосувань. Після трирічного навчання, Бенардос залишає академію, і весь свій час присвячує винахідництва, живучи в родовому маєтку.
    Практично всі свої кошти Бенардос пускав або на технічне забезпечення своїх досліджень, або на пристрій життя навколишніх селян. Він надавав широку медичну допомогу жителям довколишніх сіл, організував аптеку, де безкоштовно видавав ліки.
    Найважливішим винаходом, що принесли йому світову славу, став розроблений ним в 1882 році спосіб електродугового зварювання. Спосіб Бенардоса крім зварювання годився і для електричної різання металів.
    Йому належить один з перших проектів ГЕС змінного струму на річці Неві (1892). У тому ж році на 4-й Електричної виставці в Петербурзі Бенардосу була присуджена вища нагорода Російського технічного товариства — золота медаль за успішне застосування дуги в винайденої їм електричне зварювання. У 1899 році він був удостоєний звання почесного інженера-електрика.
    З 1899 p. M. Бенардос жив і працював в Україні в м. Фастові, що поблизу Києва.
    7 грудня 1899 р. він отримав звання почесного інженера-електрика від Петербурзького електротехнічного інституту. На початку XX ст. винахідник під час дослідів отруївся свинцем і сильно захворів, що змусило його переїхати до Москви. В 1902 р. в Москві він брав участь в роботі Другого Всеросійського електротехнічного з'їзду, де був обраний почесним головою з'їзду, а також отримав довічну пенсію від Ради РТТ за величезні заслуги в науці і техніці.
    Цей видатний винахідник другої половини XIX ст. впродовж свого життя виконав близько 200 оригінальних проектів у галузі електротехніки і електротехнології транспорту та сільського господарства.
    Влітку 1902 p. M. Бенардос повернувся до Фастова, де і прожив останні свої роки. Помер Микола Миколайович Бенардос 8 вересня 1905 р. у віці 63 років.

Відео: Микола Бенардос

Міжнародний день Дніпра

    У першу суботу липня відзначається Міжнародний день Дніпра — однієї з найспокійніших і величавих рівнинних річок, яка займає третє місце в Європі за довжиною і площею басейну (після Волги і Дунаю).
    Саме з Дніпром пов'язана історія розвитку слов'янських народів — від витоку до гирла ця річка протікає по території відразу трьох слов'янських держав: Росії, Білорусії та України.
    У природному стані довжина Дніпра становила 2285 км. Зараз, коли на ньому побудований каскад водосховищ, а фарватер річки в багатьох місцях випростаний, протяжність скоротилася до 2 201 км.
    Загальна площа басейну Дніпра — 504 тисячі квадратних кілометрів.
    Більшу частину шляху Дніпро протікає по території України — довжина його русла в межах цієї країни становить 981 кілометр, площа басейну — 291,4 тисячі квадратних кілометра.
    На українській ділянці Дніпра розташовано 26 міст, в тому числі і Київ — столиця України. Невипадково українці вважають Дніпро своєї головною водною артерією: він постачає водою близько 70 відсотків населення країни.
    На території Білорусії протяжність Дніпра становить 595 кілометрів, на території Росії — 485 кілометрів.
    Міжнародний день Дніпра поки не вважається офіційною датою, встановленою на законодавчому рівні. Однак традиція відзначати його в перші вихідні липня вже закріпилася у всіх трьох «дніпровських» країнах.
    У 2011 році Громадська рада при Держводагентство України звернувся до Верховної Ради, Кабінету Міністрів та іншим органам влади з пропозицією встановити і закріпити дату свята за 7 липня, а також ініціювати його офіційне визнання в Росії та Білорусії. Метою цього свята, за задумом організаторів, має стати залучення уваги громадськості до сучасних проблем басейну Дніпра, а також розповсюдження інформації про методи вирішення цих проблем і визначення майбутніх напрямків співпраці на різних рівнях.

У Венесуелі є річка, над якою безкінечно блимають блискавки

Фото:Thechemicalengineer/commons.wikimedia.org

У природне явище, яке відбувається над венесуельською рікою Кататумбо, важко повірити: майже щоночі над цим водним потоком не стихає блискавка. За цю особливість ріка навіть була відмічена експертами Книги рекордів Гіннеса.

     У часи найбільш рясних блискавок Кататумбо отримує до 3600 розрядів на годину, причому таке явище може повторюватись до 300 ночей на рік. Гирло річки вночі майже постійно освітлюється спалахами блискавки, за що місцеві жителі назвали її «річкою небесної пожежі». Історично склалось так, що місцеві моряки навіть використовували місце, де відбуваються рясні спалахи, в якості маяка.
     Починається незвичайне явище із заходом сонця і триває зазвичай до світанку. Один квадратний кілометр ріки отримує до 250 розрядів за ніч.
     Нещодавно Кататумбо була визнана місцем із найвищою концентрацією блискавок і потрапила до Книги рекордів Гіннеса.
     Що спричиняє появу природного феномену достеменно невідомо, проте таке явище може бути пов’язане із високим вмістом метану в регіоні або з вітрами, які приходять з Анд.  
     Попередній рекорд Гіннеса за концентрацією блискавки належав місцевості поблизу міста Кікука в Конго, яка отримувала до 158 розрядів блискавки на квадратний кілометр щороку. Джерело: Велика Епоха 13.04.2014

Відео: Lightning of Catatumbo Venezuela

 

2 липня 1900 року відбувся перший вдалий політ дирижабля моделі LZ-1

Фердинанд фон Цеппелін

    2 липня 1900 року відбувся перший вдалий політ дирижабля моделі LZ-1, сконструйованого відставним пруським офіцером Фердинандом фон Цеппеліном. Політ 420-футової сигароподібної машини, котру приводив у рух 16-сильний мотор, над Боденським озером на околиці Фрідріхсгафена тривав 17 хвилин і закінчився падінням апарату із-за несправностей в рулі висоти.
     Вперше граф Цеппелін зацікавився літальними апаратами, легшими за повітря, в 1863 році, коли як військовий спостерігач перебував у складі армії Півдня під час Громадянської війни в США і мав нагоду бачити як повітряні кулі використовувались для проведення розвідок позицій супротивника. В 1891 році, звільнившись у запас, Цеппелін повністю присвятив себе справі створення дирижаблів і в 1900 році провів перше вдале випробування своєї машини. Хоча сама ідея апарату, котрий рухався в повітрі при допомозі двигуна, була не нова, каркасна модель дирижабля Цеппеліна була найбільшою із збудованих на той час.
    Продовжуючи експерименти, 1 липня 1908 року Цеппелін на моделі LZ-4 зумів протриматись в повітрі 12 годин і розвинути швидкість 40 км/год. Під час 1-ї Світової війни декілька "Цеппелінів" використовувалось німцями для бомбардування території Британії, а в 1929 році на самому знаменитому дирижаблі "Граф Цеппелін" було здійснено навколосвітню подорож.

     В 30-х роках "Граф Цеппелін" став першим дирижаблем, котрий почав виконувати регулярні трансатлантичні рейси, котрі були настільки популярними, що було створено найбільший із коли-небудь збудованих дирижаблів - модель "Гінденбург".
     Недоліком всіх машин Цеппеліна було використання вогненебезпечного водню в якості наповнювача, що й привело до аварії і загибелі в Нью-Джерсі 36 пасажирів першого трансатлантичного рейсу "Гінденбурга" 6 травня 1937 року. Після цього інциденту апарати "легші за повітря" практично вийшли із вжитку, і жоден з них не пережив Другу Світову війну.