2 липня 1900 року відбувся перший вдалий політ дирижабля моделі LZ-1

Фердинанд фон Цеппелін

    2 липня 1900 року відбувся перший вдалий політ дирижабля моделі LZ-1, сконструйованого відставним пруським офіцером Фердинандом фон Цеппеліном. Політ 420-футової сигароподібної машини, котру приводив у рух 16-сильний мотор, над Боденським озером на околиці Фрідріхсгафена тривав 17 хвилин і закінчився падінням апарату із-за несправностей в рулі висоти.
     Вперше граф Цеппелін зацікавився літальними апаратами, легшими за повітря, в 1863 році, коли як військовий спостерігач перебував у складі армії Півдня під час Громадянської війни в США і мав нагоду бачити як повітряні кулі використовувались для проведення розвідок позицій супротивника. В 1891 році, звільнившись у запас, Цеппелін повністю присвятив себе справі створення дирижаблів і в 1900 році провів перше вдале випробування своєї машини. Хоча сама ідея апарату, котрий рухався в повітрі при допомозі двигуна, була не нова, каркасна модель дирижабля Цеппеліна була найбільшою із збудованих на той час.
    Продовжуючи експерименти, 1 липня 1908 року Цеппелін на моделі LZ-4 зумів протриматись в повітрі 12 годин і розвинути швидкість 40 км/год. Під час 1-ї Світової війни декілька "Цеппелінів" використовувалось німцями для бомбардування території Британії, а в 1929 році на самому знаменитому дирижаблі "Граф Цеппелін" було здійснено навколосвітню подорож.

     В 30-х роках "Граф Цеппелін" став першим дирижаблем, котрий почав виконувати регулярні трансатлантичні рейси, котрі були настільки популярними, що було створено найбільший із коли-небудь збудованих дирижаблів - модель "Гінденбург".
     Недоліком всіх машин Цеппеліна було використання вогненебезпечного водню в якості наповнювача, що й привело до аварії і загибелі в Нью-Джерсі 36 пасажирів першого трансатлантичного рейсу "Гінденбурга" 6 травня 1937 року. Після цього інциденту апарати "легші за повітря" практично вийшли із вжитку, і жоден з них не пережив Другу Світову війну.

Жозеф-Мішель Монгольф'є

    26 серпня 1740 року в невеликому французькому містечку Анноне народився Жозеф-Мішель Монгольф'є, якому разом з молодшим братом Жак-Етьєном належало прокласти людству дорогу в небо.
    Батько Жозефа за мірками провінційного містечка був людиною заможною, він володів невеликою паперовою фабрикою і тому зміг дати своїм дітям гарну освіту. Жозеф з дитинства відрізнявся допитливістю і тягою до знань. Особливо його захоплювали точні науки - математика, фізика та хімія, у вивченні яких він вельми досяг успіху. З особливим інтересом він ставив найпростіші фізичні досліди, намагаючись збагнути суть відбувалися при цьому процесів. Згодом до нього приєднався і молодший брат.
     Братів зацікавила можливість піднятися в повітря. Їх зацікавила можливість швидко переміщатися на значні відстані. Багато спроб підняти у повітря кулю були невдалими. Але праця завжди увінчується перемогою. Про експерименти братів стало відомо городянам, і вони попросили Жозефа і Етьєна Монгольф'є продемонструвати їм літаючий мішок.
    Перший публічний політ повітряної кулі відбулася 5 червня 1783 року. Підготовлена братами куля тільки віддалено нагадувала сучасний літальний апарат. Це була велика матерчаста куля, проклеєний для щільності папером. На середині на кулю був укріплений додатковий матерчастий пояс, від якого спускалися вниз мотузки, за них передбачалося утримувати куля при наповненні димом. Вся конструкція вийшла великою, громіздкою і важила більше 200 кілограмів. Розклавши в спеціально влаштованому вогнищі багаття, брати і їх добровільні помічники розмістили над ним горловину кулі, яка стала швидко наповнюватися гарячим повітрям і незабаром вже рвалася в небо. Мотузки відпустили, і одинадцятиметрова куля, на боці якої було написано латиною «ДО ЗІРОК», піднялася вгору.
День видався безвітряний, і куля, хоч і піднялася досить-таки високо, незабаром плавно опустилася приблизно за кілометр від місця старту. Демонстрація першого польоту повітряної кулі пройшла більш ніж успішно.

                                                 Запуск повітряної кулі 19 жовтня 1783 р.

    З цього дня Жозеф і Етьєн Монгольф'є назавжди вписали свої імена в історію підкорення неба.
    Винаходом братів зацікавилися в Парижі. Король Людовик XVI доручив Академії наук запросити братів Монгольф'є в столицю для демонстрації своєї дивної кулі. Цікаво, що практично за кілька днів, коли посильні тільки їхали до братів, відбулося повторне відкриття можливості створення летючої кулі.
    Поки брати готувалися до приїзду в Париж, Академія доручила фізику Жаку Шарлю підготувати обгрунтовану думку з приводу виготовлення і польоту на повітряній кулі.

                                                                                        

    Шарль припустив, що куля можна наповнити воднем, і навіть підготував відповідні розрахунки. Про можливість використовувати гаряче повітря він не здогадався. Так як брати Монгольф'є довго не могли дістатися до Парижа, Шарль вирішив сам провести дослід з кулею, наповненою воднем. Він виявився далекогляднішим за братів і просякнув оболонку невеликої шовкової кулі (приблизно 4 метри в діаметрі) розчином каучуку. У подальшому відкритий ним спосіб виготовлення оболонки кулі використовувався до середини 20 століття.
     У серпні 1783 року Шарль провів у Парижі перший політ винайденої ним кулі. Наповнена воднем куля стрімко злетіла до хмар. Але потім сталося щось незрозуміле, куля зник, а на землю опустилася його лопнута оболонка. До того часу вчені вже знали, що з висотою повітря стає менш щільним. Тиск всередині кулі, залишаючись постійним, просто на певній висоті розірвав його оболонку.
     Шарль знову засів за розрахунки, але до цього часу в Париж приїхали брати Монгольф'є. Вони привезли з собою нову кулю, названу ними монгольф'єрів. Куля була значно вдосконалена, а головне, під нею був закріплений легкий кошик з вербових прутів. Брати хотіли ризикнути і злетіти, але паризькі вчені їх відмовили, мотивуючи це тим, що серце людини може не витримати швидкого підйому у висоту.
     Для початку вирішили відправити в політ тварин. Коли кулю почали готувати до польоту, паризьких учених здивувала простота знайденого братами рішення - гаряче повітря. А для підтримки підйомної сили кулі в польоті, брати, після наповнення кулі гарячим повітрям, прикріпили під горловиною невелику жаровню з вугіллям.
     19 вересня 1783року на великій галявині перед Версальським палацом на очах величезної юрби народу куля, під якою у кошику сиділи баран, качка і півень, злетла у небо. Вперше живі істоти піднялися до хмар. Політ пройшов успішно, і пасажири повітряної кулі живими і здоровими повернулися на землю.
     Незабаром перший підйом на кулі, правда, вона була прив'язана довгою мотузкою до землі, зробили Етьєн Монгольф'є і Пілатр де Розьє. А вже 21 листопада 1783 року відбувся перший справжній політ людей на повітряній кулі. Пілатр де Розьє і маркіз д'Арланд піднялися в повітря, вітаючи парижан з висоти пташиного польоту. Шлях у небо був остаточно відкритий.
     Жозеф-Мішель Монгольф'є не заспокоївся винаходом повітряної кулі. Він продовжував експериментувати, і на наступний рік запропонував проект першого парашута. В роки французької революції він переїхав до Парижа, працював адміністратором Консерваторії мистецтв і ремесел, був членом дорадчого бюро з мистецтв і мануфактур.
     Помер Жозеф-Мішель Монгольф'є 26 червня 1810 року. Але ім'я творця першої повітряної кулі назавжди залишиться в історії повітроплавання.

                                                        Пам'ятник братам Монгольф'є.

День народження «Смайлика»

     19 вересня 1982 року можна вважати Днем народження «Смайлика». В цей день Скотт Фалман, будучи професором Університету Карнегі-Меллона, запропонував графічно передавати усміхнене обличчя за допомогою трьох символів, які слідують один за іншим: двокрапка, дефіс, закриваюча дужка. Це нововведення отримало просту назву «смайл» (з англ. "Посмішка") і знайшло широке застосування в комп'ютерній сфері — особливо в Інтернеті і соціальних мережах.
З появою першого «смайлика» електронний лексикон істотно поповнився. Три елементарні символи дозволили мільйонам людей виражати свої емоції без слів.
     День народження «Смайлика» зберігся в електронному вигляді, оскільки Фалман відправив лист на один з головних форумів своєї країни, в якому написав повідомлення з двома смайликами: веселим :-) і сумним :-(.
     Створення смайлика спочатку було пов'язане з тим, що користувачі Інтернету часто не знали, як позначити повідомлення жартівливого характеру, щоб це було всім зрозуміло. Однак через десятиліття цей символ став незамінним у сфері електронного спілкування. Зараз смайлик багатоликий, він День народження «Смайлика» здатний виражати радість, здивування, захоплення, смуток та інші емоції.

Відео: День народження «Смайлика»


Відео: Міжнародний день смайлика


Відео: День народження смайлик@

Міжнародний день пам’яті Чорнобиля

   26 квітня в Україні День чорнобильської трагедії.



   У Білорусі цей день також відзначають як День Чорнобильської трагедії. У Росії - це День пам’яті загиблих у радіаційних аваріях і катастрофах.
   Чорнобильська атомна електростанція, 26 квітня 1986 року, — планове виключення реактора, що тривало 20 секунд, здавалося звичайною перевіркою електрообладнання. Проте через декілька секунд в результаті різкого стрибка напруги стався хімічний вибух, в результаті якого в атмосферу викинуто близько 520 небезпечних радіонуклідів. Вибух був настільки потужним, що забруднення розповсюдилося на значні ділянки території Радянського Союзу, які наразі входять до складу Білорусі, України та Росії. За офіційними повідомленнями, відразу після катастрофи загинула 31 людина, а 600 000 ліквідаторів, які брали участь у гасінні пожеж і розчищенні, отримали високі дози радіації.
   Згідно з офіційними даними, радіоактивному опромінюванню піддалися майже 8 400 000 мешканців Білорусі, України та Росії, що перевищує чисельність населення Австрії.
   Забруднено близько 155 000 кв.км території, що складає майже половину загальної площі території Італії. Сільськогосподарські угіддя площею майже 52 000 кв.км, а це більш ніж площа території Данії, забруднені цезієм-137 і стронцієм-90 з періодом напіврозпаду в 30 і 28 років, відповідно. Майже 404 000 людей були переселені, проте мільйони як і раніше живуть в умовах, коли залишкова дія, що зберігається, створює цілу низку небезпечних наслідків. 15 грудня 2000 року діяльність ЧАЄС як виробника електроенергії було припинена.
   У вересні 2003 року на саміті СНД президент України Леонід Кучма запропонував країнам-учасницям Співдружності оголосити 26 квітня Міжнародним днем пам’яті жертв радіаційних аварій і катастроф. Рада глав держав СНД підтримала цю пропозицію.

(Використано:BEYOND.UA)
Відео: "Секунди до катастрофи". Аварія на ЧАЕС

Національний музей "Чорнобиль"

   У музеї понад 7 000 000 експонатів у діючій експозиції: розкриті таємні документи, карти, спеціальні прилади, особисті речі ліквідаторів, фото, відео, комп’ютерні програми про катастрофу та її наслідки. Історичні реліквії, пам’ятки народної культури Українського Полісся, зібрані експедиціями музею у Чорнобильській зоні відчуження. 
   Експозиція насичена сучасними аудіовізуальними інформаційно-технічними засобами, які розширюють хронологічні та тематичні рамки музею, підсилюють достовірність існуючої експозиції. Деякі з них: діюча трьохфазова діорама «Чорнобильська АЕС до, під час та після аварії», діючий макет енергоблоку ЧАЕС. 
   До уваги відвідувачів інформаційно-пошукова система „Книга пам’яті учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС”, аналогів якої немає у музеях України.
   Музей працює з 10.00 до 18.00, каса – до 17.30, у суботу з 10.00 до 17.00, каса – до 16.30. Вихідний – неділя. Останній понеділок місяця – санітарний день.
   04071, м. Київ, провулок Хоревий, 1
станція метро “Контрактова площа”
    тел. 417-54-22
    тел/факс 423-43-29 
   Е-mail: museum@chornobylmuseum.kiev.ua 
   Офіційний сайт музею www.chornobylmuseum.kiev.ua

День астрономії

    Відзначається — в найближчий суботній день, коли Місяць має фазу поблизу 1-й чверті, що припадає на інтервал з середини квітня до середини травня.
        28 квітня 2011 року (Сб)
        28 квітня 2012 року (Сб)
        18 квітня 2013 року (Чт)

              
«Астрономія вчить нас, як правильно користуватися сонцем і планетами»
                            Стівен Лікок

    18 квітня в 2013 році відзначається День астрономії. Це свято спочатку відзначали американці, встановивши його в 1973 році. Пізніше за ініціативи президента Астрономічної Асоціації Північної Каліфорнії в США були створені об'єднання людей, що захоплюються астрономією, які могли користуватися телескопами не тільки в спеціально обладнаних обсерваторіях, а й в інших місцях.
    Головна ідея цього свята полягає в прищепленні людям любові до астрономічної науки. Заходи, які організовуються до свята, спонсорує ряд профільних структур, серед них, зокрема, Астрономічна Ліга США і канадське Королівське астрономічне товариство.
    Протягом кількох років в році відзначаються два Дня астрономії: один навесні та один восени. Організатори свят хочуть визначити, який з них буде залучати більше уваги.
    День астрономії відзначають у всьому світі різні астрономічні клуби, планетарії, наукові центри та обсерваторії. Крім того, для людей, які далекі від астрономії, зазвичай влаштовуються публічні покази зоряного неба. А в деяких навчальних закладах для дітей влаштовуються дегустації їжі, яку зазвичай вживають космонавти.
(Використано:BEYOND.UA)

Відео: Запрошуємо у світ астрономії